Ольга Олександрівна Ладиженська народилася 7 березня 1922 року в містечку Кологрив, яке губилось серед російських лісів на Унжі, лівій притоці Волги, й була наймолодшою з трьох дочок учителя математики, який намагався і власних дітей навернути до улюбленої науки: організовував літні заняття за підручником геометрії Андрія Кисельова, в яких 8-річна Оля часто випереджала старших, а коли сам, заочник Кіровського педінституту, долав матаналіз, вона ж – «власний домашній професор» - таке в усе вникала, що «ніякі інші екзаменатори були вже не страшні», тож і закінчила десятирічку (1939) з відзнакою. Війна перешкоджає її планам здобути вищу освіту в Ленінграді (тепер російський Санкт-Петербург), але вже 1947 року, закінчивши з відзнакою Московський університет, вона назавжди повертається в місто на Неві, де ще аспіранткою мехмату університету «відразу виділяється винятковими здібностями й любов’ю до математики, що прямо випромінювались з її зацікавлених очей, працює пристрасно, наполегливо й цілеспрямовано, тому блискуче захищається: кандидат фізико-математичних наук (1949), доктор, професор (1955)». Її монографії, «характерні якістю задуму й глибиною ідей, що гармонійно поєднуються з високою технікою й прекрасною інтуїцією, дістають міжнародне визнання – не дарма ж американець Ліпман Берс прагне «наздогнати й випередити Ладиженську»»..

Рідкісно щасливою виявилась творча співпраця Ольги Ладиженської з її ученицею Ніною Уральцевою (народилась 24 травня 1934 року в Ленінграді, де закінчила (1956) університет, стала доктором фізмат наук (1965) та професором (1965)): розрахунки поширення тепла, дифузії газу й фільтрації підземних вод; монографія «Линейные и квазилинейные уравнения эллиптического типа» (Москва, 1964, 538 сторінок), дві перші премії Ленінградського університету (1955, 1961), премія Пафнутія Чебишова (1966), Державна премія (1969)…