Гіпатія (Іпатія) народилася 370 року в Олександрії, заснованій ще Олександром Македонським на Середземному морі (Єгипет). Її батько Теон викладав у Мусейоні, школі при знаменитій бібліотеці храму Серапіса, де зберігались сотні тисяч манускриптів та інструменти самого Ератосфена; відомий також коментарями «Начал» Евкліда й «Альмагесту» Клавдія Птоломея.

«Теон нахилився, немов хотів поцілувати руку імператора, оборонця язичників, й тихо мовив, зі сльозами на очах: - …Сьогодні вночі… - сорок днів тому назад моя молода дружина подарувала мені дитя - … сьогодні вночі вона померла, залишивши мене на одинці з немовлям. Врятуйте, государю! Вони хотять хрестити…

Мертва тиша запанувала в залі, коли імператор узяв дівчинку з рук годувальниці:

- цю дитину я беру під свою опіку. Всі громи пекла й усі блискавки неба вразять зухвалу руку, яка посміє осінити її хрестом!.. Хай же не носить вона жодного смиренного християнського ймення. Я присвячую її першому Богові на небі, Зевсу Іпату, й нарікаю її Іпатією.

За чарівною хрещеницею імператора доглядали як за принцесою. Всі грецькі чаклуни, єгипетські жерці й європейські кабалістик передбачали маляті найблискучішу майбутність… Але імператор Юліан отримав у бою смертельний удар.

Настав час, коли Іпатія запитала: «Чому?» Вона захотіла знати все й нічого окремо від решти, захотіла знати й те, над чим ще ніхто не задумувався. Маленька принцеса, здавалось, намагалась увібрати в себе все своїми величезними очима, так само, як вона вбирала ними сонячне світло. Почали вивчати арифметику, і ніколи ще Іпатія не хотіла так жадібно вчитись» (Фріц Маузер, «Іпатія»).

Осливши в Мусейоні батькову науку, вона їде до Афін, де слухає лекції в заснованій Платоном Академії, а пвернувшись, першою з жінок обіймає кафедру.

Іпатія – перша з відомих історії математики вчених жінок. Вона читала лекції з математики, астрономії й філософії, коментувала «Арифметику» Діофанта й «Конічні перерізи» Аполлонія, винайшла ареометр для визначення для визначення густини рідини, астролябію для знаходження астрономічної широти й довготи та планісферу, щоб обчислювати на площині рух небесних світил… Хоч її роботи й не збереглись, та відомості про них зафіксував візантійський словник Свіда (Суда), створений у Х столітті.

415 року життя Іпатії обірвали релігійні фанатики.

Сучасник Іпатії Паллад, відомий епіграмою «Всяка жінка - зло», перед нею ж благоговів; до її ніг схилялись також Джон Толанд й Леонт де Лілль, Вольтер та Іван Франко…