Любов Миколаївна Запольська народилася 7 серпня 1871 року в селі Сурки Данківського повіту тоді Рязанської губернії (Росія) в сім'ї вчителя, який незабаром викладав уже в 11-й військовій гімназії Петербурга, завідуючи там ще й педкурсами. Дочка ж із медалями закінчує Петровську жіночу гімназію (1887) і трирічні педкурси, а після фізмату чотирирічних Петербурзьких вищих жіночих (Бестужевських) курсів домагається особистого дозволу міністра освіти на вільне слу¬хання лекцій у німецькому Гетгінгенському університеті (1895), де її вчителем стає Фелікс Клейн, а науковим керівником — Давид Гільберт, після чого складає «з вищою похвалою» спеціальні екзамени й подає до захисту дисертацію з теорії алгебраїчних числових полів, письмовою клятвою засвідчуючи самостійність досліджень, які Гільберт визнав як «надзвичайно старанні й ґрунтовні, викладені ясно й точно».

Отримавши ступінь доктора філософії (1902), Любов Запольська повертається до Росії, де в Москві викладає на Вищих жіночих курсах та в університеті видає «Теорію алгебраїчних областей раціональності, утворених розв'язуванням рівнянь третього степеня» (1903). У березні 1905 публічно першою серед жінок захистила її у вітчизняному закладі на ступінь магістра математики й отримала звання професора; пізніше викладає у вузах Рязані, Саратова та Ярославля, заслуживши персо¬нальну пенсію.

Померла Любов Запольська 3 листопада 1943 року в Рязані.