Ізабелла Григорівна Башмакова народилася 3 ciчня 1921 року в Рос- тові-на-Дону у вірменській сім'ї адвоката, який славився ораторським мистецтвом i вже в 1932-му перебрався до Москви, де його дочка й закінчила школу та вступила на мехмат університету, зв'язавши 3 ним все своє подальше життя. Захопившись пiд впливом Софії Яновської історією математики, вона 1948 року захищає кандидатську дисертацію «3 історії теорії подільності», а 1961 — докторську, за сукупністю досліджень з античних авторів; 1968 року стає професором, а 1971 — дійсним членом Міжнародної академії історії науки.

Ізабелла Башмакова провела самобутній аналіз арифметичних книг «Початків» Евкліда (1948) й теорії алгебраїчних чисел Єгора Золотарьова (1949); здійснила витончений розбір арифметичних розділів курсів алгебри Миколи Лобачевського (1949), проблеми алгебраїчних рівнянь у«Загальній арифметиці» Ісаака Ньютона (1959), алгебри й геометрії чисел у лекціях Михайла Остроградського (1962), диференціальних методів Архімеда (1949); «внесла вагомий вклaд у вивчення робіт Леонарда Ейлера з теорії чисел» (Герш Глейзер). Вона переклала «Нариси з історії математики» Нікола Бурбакі (1963) й праці П'єра Ферма з теорії чисел (1990), видала гарні «Лекції з історії математики в Стародавній Греції» (1958), брошури «Становлення алгебри» (1979) й «Діофант i діофантові рівняння» (1972)...

Діофант — їі особлива любов: «Діофант — одна з найважливіших загадок в історії науки. Праці його подібні до сяючого вогню посеред повно непроникної пiтьми. Діофант був останнім великим математиком античності. Разом з тим вiн був першим з творців алгебри, що базувалась не на геометрії, а нa арифметиці. Саме Діофант увів вiд'ємнi числа i користувався буквенною символікою...»