Олена Степанівна Дубинчук народилася 21 травня 1919 року на Вінниччині — у старовинному Ямполі, «місті, що розкинулось у ямі» на Дністрі по сусідству з Молдовою. Ще за два місяці до того її батька, директора школи, забрала страшна епідемія висипного тифу, а через десятиріччя туберкульоз хребта звів у могилу й матір, завідуючу початковою школою. Тож сиротою опікувалась її родина — тітки й, особливо, дядько, Володимир Тарасов — математик, директор школи, заслужений учитель України, що сягнув 90-ліття.

У класі Олену постійно призначали бригадиром — такий у ті роки сповідувався метод, а школу вона закінчила відмінницею і 1936 року залишила Поділля та вступила в Києві на мехмат університету, диплом якого довелось одержувати під акомпанемент німецьких бомб у червні 1941. У воєнні та відбудовчі роки вона вчителює в сільських школах поблизу Ростова-на-Дону й Саратова (сьогодні в Росії) та на Київщині.

З 1951 року й до останку Олена Дубинчук жила тільки інтересами НДІ педагогіки України: захист дисертації «Вузлові питання арифметики в 5 класі» (1954), проблеми методики математики й профтех-освіти, написання підручників, а ще робота на посаді професора педінституту (тепер Національний педуніверситет ім. Михайла Драгоманова)... її книжки виходили в Києві й Москві, у Болгарії й Польщі та й нинішні старшокласники знаходять в «Алгебрі й початках аналізу» нею підготовлені розділи про степеневу й показникову функції, а також «Вступ до статистики».

«Як джерельна вода спраглому були її терплячо мудрі коментарі, і лагідна усмішка, і доброта в очах, і теплота розуміння» (Оксана Москаленко, 1999), що «знімало напруження, повертало усі фарби життя» (І. Новик (Білорусь), 1999). «Вона завжди комусь допомагала, хоч сама жила дуже скромно» (Людмила Хлебникова (Київ), 1999), але «мала й домашній ботанічний сад» — неповторну колекцію фіалок, кохаючись в природі, систематично вела фенологічні нотатки, лікувалась фітотерапією...

Олени Дубинчук не стало 25 жовтня 1994 року: під час переїзду на роботі її травмувала падаюча книжкова шафа, що згодом призвело до інсульту. Працю ж її відзначено трудовими й освітянськими нагородами, зокрема й медаллю Макаренка.