Aivazovsky

Іван Айвазовський (1817 – 1900)
Портрет І.Айвазовського 1841р. Тиранов		Айвазовський Іван Костянтинович - один з найбільших російських живописців XIX століття. 17 липня 1817 року священик вірменської церкви міста Феодосії зробив запис про те, що в Костянтина (Геворга) Гайвазовського і його дружини Репсиме народився «Ованес, син Геворга Айвазяна». Він був молодшим у родині. Костянтин Гайвазовский улаштувався з родиною у Феодосії на самому початку XIX століття. Родина Гайвазовських була небагата і вже в 10 років Іван працював у міській кав'ярні. Будинок у них був невеликий, він стояв на піднесенні, звідки була видна далечінь моря. Море, те ласкаве, те грізне, з нескінченно, що набігають на берег хвилями, що міняє кольори від прозорого бірюзового на недвижній поверхні під час штилю до густої чорності в штормові дні, - притягало, вабило до себе. Воно було завжди поруч, і хлопчикові не набридало стежити за його рухом і життям. Човни й баркаси рибалок, що йшли в море, а потім поверталися з уловом до берега, що радісно зустрічали їхні родини й вся міська дітвора - от ті враження, які відгукнуться пізніше в його картинах. На випадкових аркушах паперу він копіював портрети, військові сцени, а коли не вистачало паперу, то самим зручним місцем для малювання виявлялися білені стіни будинку. На них було легко малювати вугіллям фігури солдат, вітрильники з надутими вітрилами, чайок над скелями, морські хвилі, що набігають на берег.
Малюнок солдата в повному військовому спорядженні на стіні будинку випадково побачив градоначальник Феодосії Олександр Іванович Казначеєв. Він уже чув про юного художника від міського архітектора Коха, чув і про те, що той добре грає на скрипці, віртуозно виводячи смичком протяжливі східні мелодії. Інтерес глави міста до сина старости феодосійського базару рішучим образом змінив плин життя хлопчика. У руках юного Айвазовського вперше виявилися дійсні акварельні фарби, кисті й гарний папір, подаровані йому Казначеевим. Олександр Іванович, ставши губернатором, забрав підлітка з собою до Сімферополя, поселив у своєму будинку та віддав до гімназії. Згодом було призначено прийняти Айвазовського в Академію на казенний рахунок, а також на казенний рахунок привезти його із Криму в Петербург. Айвазовський був призначений у клас професора Максима Воробйова, головним інтересом якого був пейзажний живопис.
Схильність Айвазовського до зображення моря виявилося дуже рано. Чимало значило для Айвазовського знайомство з картинами класичних майстрів у зборах Імператорського Ермітажу. Він копіював морські пейзажі француза Клода Лоррена, голландських живописців XVII сторіччя, що славилися своїми зображеннями моря, кораблів, прибережної життя голландських міст. На початку 1835 року за запрошенням Миколи I у Петербург для виконання найвищих замовлень приїхав французький мариніст Пилип Таннер. Академічний учень Айвазовський був призначений йому в допомогу. Спочатку все йшло добре: Айвазовський уважно осягав таємниці майстерності відомого французького живописця, які той перейняв у великого англійського майстра Вільяма Тернера. Здатний учень швидко засвоїв прийоми паризького маестро й, прагнучи до власної творчості, написав до академічної виставки картину “Етюд повітря над морем”. Показана на виставці, вона викликала загальне схвалення, цікавість до майстерності молодого академіста.				«Чесменський бій» (1848) Національна картинна галерея (Феодосія)
Айвазовський одержав за неї від Академії мистецтв срібну медаль, що ледве не стало кінцем його так блискуче початої художньої кар'єри. Ображений незалежним поводженням свого помічника Таннер поскаржився на нього імператорові, що не терпів порушень субординації й звелів всі картини Айвазовського з виставки негайно зняти. Важливим етапом у розвитку дарування Айвазовського стало його плавання влітку 1836 року з кораблями Балтійського флоту по Фінській затоці й Балтійському морі. Плавання протягом двох місяців у північних широтах збагатило, розширило подання починаючого мариніста про мінливу морську стихію. Пройде зовсім небагато років, і він побачить і випробує на собі не тільки ласкавий шум Егейського, Адріатичного й Середземного морів, але й могутній подих Атлантики й Тихого океану. Морська стихія назавжди заволоділа уявою художника, стала єдиною й головною темою його творчості. Уже в перших картинах Айвазовського вчителі й глядачі побачили неординарність дарування. У самих ранніх його роботах “Вид на узмор'я на околицях Петербурга” й “Великий рейд у Кронштадті” вражало майстерність, з якою написана вода, морська піна на гребенях хвиль, північне небо з пливучими білими хмарами.
Як кращий випускник 1837 року Айвазовський одержав за свої успіхи велику золоту медаль, що давала право на шість років виїхати за кордон як академічний пенсіонер й удосконалювати там мальовничу майстерність. Перш ніж відправитися в Італію, куди звичайно їхали художники, Айвазовський на два роки виїхав у Феодосію, де не був цілих п'ять років. 1840 р. Іван Айвазовський подорожував за кордоном, працював у Римі, Неаполі, Сорренто, Венеції, Парижі, Лондоні, Амстердамі. 1845 на запрошення турецького султана побував у Стамбулі. Пізніше відвідував це місто ще вісім раз з 1845 по 1890 та писав полотна на замовлення султанів Отоманської імперії. 30 цих робіт виставлено в музеї імперії палаці Dolmabahce. Після свого повернення назавжди оселився у Феодосії, де збудував будинок та майстерню, влаштовував виставки, грошові надходження від яких передавав на добродійні цілі, 1880 заснував картинну галерею. З 1844 академік Петербурзької академії мистецтв, а з 1887 — її почесний член. З 1894 член Товариства південноросійських художників в Одесі. Наприкінці життя передав у дарунок рідному місту будинок і майстерню, картини й скульптурні композиції. Навіть за кілька годин до смерті художник працював над картиною — «Вибух турецького корабля» (1900). Усього Айвазовський створив понад 6 тисяч картин, які нині прикрашають музеї світу та приватні зібрання.
Шедевр		Дев'ятий вал
«Девятий вал» (1859) Державний Російський музей, Санкт-Петербург		Назва картини перекликається з давніми повір'ями моряків, за якими хвилі під час шторму котяться з певною періодичністю, до того ж найбільш сильною вважається кожна дев'ята із них. Величезна популярність картини І.Айвазовського прийшла відразу після першого її показу восени 1850 року (Москва). Хвиля. Гребінь дев'ятого валу грізно піднімається над людьми, які після невтомного шторму намагаються врятуватись на обломках корабля. Проте навіть такий напружений момент на полотні звучить, скоріше, «красиво, аніж «трагічно». Для змалювання сонця митець також не жаліє фарби – воно вперто розриває завісу хмар, віщує ясний день і заспокоєння стихії. Схвильована силою хвиль вода виблискує, віддзеркалюючи теплі промені сонця. Це робить картину ще більш красивою, а глядач все менше вірить у «трагізм» сюжету.
Один із принципів романтизму – вираження емоцій посередництвом кольору, якого строго дотримується Айвазовський. Картина написана найяскравішими фарбами палітри, включаючи різноманітні відтінки зеленого та синього (вода), жовтого, рожевого та лілового(небо). Айвазовський був закоханий у морську стихію. Митець надзвичайно тонко відчував кожен рух і подих моря. Це дало йому шанс створити вічні шедеври живопису.
Картинна галерея
Буря 1851	А.С.Пушкін на березі Чорного моря 1897	Буря в Льодовитому океані 1864	Портрет дружини Анни 1882	Сінопський бій 1853	Бій у Хіоській протоці 1848
Веселка 1873	Бій брига «Меркурій»	Хаос. Створення світу 1841	Чорноморський флот у Феодосії 1890	Ранок на морському березі 1856	Всесвітній потоп 1864