Леонардо да Вінчі (1452-1519)
Автопортрет		Леонардо да Вінчі - історичний живописець, скульптор, архітектор, вчений та інженер епохи Відродження. Народився 15 квітня 1452 р. біля Флоренції, у сім’ї багатого нотаріуса. Леонардо да Вінчі створив гармонічний образ людини, який відповідав гуманістичним ідеалам, і заложив основи мистецтва Високого Відродження. Склався як майстер, навчаючись у Андре дель Верроккьо (1467-72). У ранніх творах (голова ангела в “Хрещенні” Верроккьо, після 1470; “Благовіщення”, 1474 – обидва у Галереї Уффіци Флоренція; “Мадонна, Бенуа” – 1478 – Ермітаж Санкт Петербург) Леонардо да Вінчі розвиває традиції кватроченто, підчеркуючи плавну об’ємність формі м’якою світлотінню, іноді оживлюючи обличчя мало замітною посмішкою; у композиції “Поклоніння волхвів” (1181-82, не закінчена, підмальовка – в Уффіці) він, перетворює релігійний сюжет у дзеркало різноманітних людських емоцій розробляючи новаторські методи приготовляю чого малюнку.
Фіксуючи результати без чисельних спостережень в ескізах і натурних штудіях, виповнених у різних техніках, Леонардо да Вінчі добивається великої гостроти в передачі міміки обличчя, а фізичні особливості руки людського тіла приводить в ідеальну відповідність з духовною атмосферою композиції. Протягом 10 років Леонардо да Вінчі працює над монументом Франческо Сфорці, батька Людовика Моро (глиняна модель, статуя була зруйнована при взятті Мілану французами у 1500 р.). На цей період приходить і творчий розквіт Леонардо-живописця. В “Мадонні в гроті” (1483-94, Лувр, Париж; 2-1 варіант – 1497-1511, Національна галерея, Лондон) розлюблена Леонардо да Вінчі персонажі представлені в оточенні дивного скалистого пейзажу, в якому відображені геологічні спостереження Леонарда да Вінчі геологічні спостереження Леонарда да Вінчі. В трапезній монастиря Санта-Марія деллє Граціє Леонадо да Вінчі створює “Тайну вечерю” (1595-97; через особливість техніки, яку використав Леонардо да Вінчі, масло з темперою – збереглась в сильно пошкодженому вигляді в 20-ст реставрована) високі етичні складові виражені у строгих математичних закономірностях її композиції “Тайна вечеря” знаменує одну із вершини у розвитку всього європейського мистецтва.				«Мадонна в гроті» (1495-1508) Національна галерея (Лондон)
Займаючись архітектурою він розробляє різні варіанти ідеального міста і центрально-купольного храму. Наступні роки він проводить у непереставних переїздах (Флоренція, Мантуя і Венеція, Мілан, Рим, Франція). У Франції Леонардо да Вінчі працює над розписсю в Палаццо Векльо (“Битва при Амльярі”, 1503-06, не закінчена, відома по копіях з картону, тут у схватці кінних воїнів показано “звіряче шаленство” війни. До пізньої творчості Леонардо да Вінчі належать: проекти пам’ятника маршалу Трівульціо (1508-12; до цих проектів близька бронзова статуетка коня з вершником, Музей мистецтва Будапешт); “Св. Анна з Марією і новонародженим Христом” (бл. 1500-07, Лувр), звершує пошуки майстра у області гармонійної пірамідальної композиції “Іоан Хреститель” (1513-17, Лувр). Важливим джерелом для вивчення поглядів Леонарда да Вінчі є його записні книжки і рукописи (близько 7 тис. аркушів), написані на розмовній італійській мові. “Трактат про живопис”, складений після смерті його учнем, складався із відривків, багато в чому самостійно взятих із контексту його записок.
"Таємна вечеря" (1495-98) Монастир Санта-Марія, Мілан			Для самого Леонардо да Вінчі мистецтво і наука були зв’язані нерозривно. Живопис він розумів, як універсальну мову (подібно математиці, у сфері науки), в якій втілені пропорції та перспективи виявлення розумного початку. Як учений та інженер Леонардо да Вінчі збагатив проникаючими дослідженнями майже всі області науки того часу. Скептично відносячись до популярного у той час ідеалу ученого-ерудита, Леонардо да Вінчі був найбільшим яскравим представником нового заснованого на експерименті мистецтвознання. Особливу увагу Леонардо да Вічні приділяв механіці, називаючи її “раєм математичних наук”.
Він бачив в ній головний ключ до таємниць світознання. Багаточисленні гідротехнічні досліди допомогли Леонарду правильно писати рівновагу рідини у посуді. Любов до моделювання приводила Леонардо да Вінчі до геніальних конструктивних догадок, набагато випередивши епоху; такі ескізи проектів металургійних печей і прокашних станів, ткацький станків, друкарських, деревообробних та інших машин, підводної лодки і танка, а також розроблені конструкції літальних апаратів і парашута. Зібрані Леонардо да Вінчі спостереження відображені в його живописі. Вони призвели до утвердження у мистецтві Високого Відродження принципів повітряної перспективи. Вивчаючи стійкість людського ока, Леонардо да Вічні висловив правильні догадки про природу біокулярного зору. Він вперше став розглядати ботаніку як самостійну біологічну дисципліну, виділяючи структурно-функціональні моменти. Він дав опис листорозміщенню, геліотропізму, кореневого тиску та руху соків рослини.
Леонардо да Вінчі помер 2 травня 1519 р, у замку Клу, біля Амбуаза, Турень, Франкція. Можна сподіватись, що не всі ще документи знайдені, не всі введені у науковий коловорот. Лише в тридцяті роки ХХ ст. ми дізналися точну дату народження, а ще двадцять років потому був знайдений турецький перевід листа Леонардо до султана Баязида ІІ з проектом грандіозного мосту через Босфор. Говорячи про природну необхідність законів мінеральної дії і „розумному оснащенню” природи, Леонардо да Вінчі поступово виключав із своїх теорій ідею про бога. Невтомний учений – дослідник і геніальний художник Леонардо да Вінчі залишився і традиції особою – символом епохи, “яка потребувала титанів і яка породила титанів по силі думки, любові та характеру, по багатосторонності та вченості”.
Шедевр		Мона Ліза
"Мона Ліза"		(1503-06 або 1514) Лувр, Париж Ні в жодній іншій картині Леонардо глибина та імла атмосфери не передані з такою досконалістю, як у «Мона Лізі». Це повітряна перспектива, ймовірно, краща за виконанням. «Мона Ліза» отримала всесвітню славу не тільки завдяки якості роботи Леонардо, картина вивчалася істориками і копіювалась живописцями, але вона б довго залишалася відомою лише для знавців мистецтва, якби не її виняткова історія. В 1911 році «Мона Ліза» була викрадена і лише три роки опісля, завдяки випадковим обставинам, повернена музею. Особистість, що зображена на портреті, складно ідентифікувати. До сьогоднішнього дня з цього приводу було висловлено багато спірних і, часом, абсурдних думок (дружина флорентійського торговця дель Джокондо, Катерина Сфорца, Ізабелла д'Есте, просто ідеальна жінка, молодий юнак у жіночому одязі, автопортрет Леонардо). Загадка незнайомки притягує до Лувру щорічно мільйони відвідувачів.
Зображення вкрите тонкою павутиною тріщин. Вони виникають з плином часу, коли фарби й лак стають ломкими. Існує явний контраст між героїнею та диким гірським пейзажем, що відкривається за її спиною. У Леонардо природа завжди загадкова, могутня, невпізнанна. Вираз "усмішка Мона Лізи" давно увійшов у сучасне життя. Усмішка дещо асиметрична, що і робить її такою загадковою. Між іншим, вона написана так, що неможливо вловити межу переходу між губами та шкірою лиця. Для досягення такого ефекту Леонардо використовував найтонші відтінки кольору. Джорджо Вазарі висловлює дуже схвальну думку про якість цієї картини: «Будь-яка людина, що бажає побачити, як добре мистецтво може імітувати природу, може з легкістю в цьому переконатися на прикладі голови, так як тут Леонардо відтворив всі деталі … Очі наповнені блиском і вологою, як у живих людей … Ніжний рожевий ніс здається справжнім. Червона барва рота гармонійно збігається з кольорами особи … Хто б не дивився уважно на її шию, всім здавалося, що у неї б'ється пульс …» Він також пояснює легку посмішку на її обличчі: «Леонардо нібито запросив музикантів і клоунів, щоб розважити смутну від довгого позування даму».
Картинна галерея
Дама з горностаєм	Вітрувіанська людина	Мадонна Бенуа (1478-80)	Мадонна Літа (1490-91)	Благовіщення (1472)
Свята Анна з Марією та немовлям Христом»		Битва при Ангіарі (1503)		Поклоніння волхвів (1481-82)