• <
Альбрехт Дюрер
(1817 – 1900)

Автопортрет
1493
Альбрехт Дюрер (1471 - 6 квітня 1528) - німецький живописець, рисувальник, гравер, математик, теоретик мистецтва. Народився Альбрехт у Нюрнберзі 21 травня 1471(німецьке місто, що знаходиться в центральній частині Баварії). Його батько був вихідцем з Угорщини й після навчання в Баварії одружився з дочкою одного з бюргерів. Альбрехт став третьою дитиною в сім'ї Дюрерів, яка після його народження поповнилася ще на п'ятнадцять дітей. На формування майбутнього художника дуже вплинув його батько, який володів майстернею по роботі зі сріблом. Помітивши потяг сина до навчання, він віддав його до школи, де Альбрехт швидко й легко навчився читати й писати. Після школи Дюрер-молодший вчився батьківському ремеслу в цеху. Паралельно з цією роботою Альбрехт малював, але таємно від батька, оскільки вважав, що той заборонить йому надалі розвивати це захоплення. Однак, коли батько все ж таки помітив потяг хлопця до малювання, навпаки підтримав сина й пішов з ним до відомого в Нюрнберзі художника і скульптора Міхаеля Вольгемута, який, переглянувши роботи Альбрехта, погодився вчити його образотворчому мистецтву.

Уроки Вольгемута виявилися, хоч і складними, проте дуже корисними для Дюрера. Через три роки Дюрер поїхав у свою першу навчальну подорож по містах Верхнього Рейну, яка тривала від 1490 по 1494 роки. Ця подорож була обов'язковою для отримання звання майстра. Сподіваючись вдосконалюватись у техніці гравюри на металі, Дюрер вирушив до Кольмару і планував взяти там уроки у Мартіна Шонгауера, але не застав його в живих. Проте знайомство з його дітьми допомогло Альбрехтові краще зрозуміти творчу спадщину Шонгауера. Подорожуючи далі, у 1492 році Дюрер приїхав до Базеля, де створив 250 ілюстрацій до книг, надрукованих в цьому місті. Під час подорожі Альбрехт дізнався, що батько засватав йому наречену зі знатного роду банкірів та фінансових представників родини Медичі в Німеччині та з приданим у 200 флоринів. На честь цієї події у 1493 році Дюрер написав "Автопортрет" (Лувр, Париж), щоб майбутні родичі змогли побачити його до весілля. Після одруження з Агнес Фрай Дюрер більше не думав про заробіток і отримав можливість повністю присвятити себе мистецтву. І вже незабаром після весілля Дюрер вирушив у чергову навчальну подорож тепер уже до Італії, де познайомився з новою епохою, яка на той час уже встигла там розквітнути, але ще не досягнула Німеччини, - Ренесанс. Більшу частину свого часу в Італії Дюрер провів у Венеції. Вивчав роботи майстрів епохи Відродження. Дюрер захопився Ренесансом, але зрозумів, що в Німеччині таке мистецтво не сприйматимуть, через інший клімат і спосіб життя.

1498-го він випустив альбом гравюр ”Апокаліпсис”. Наприкінці ХV cт. в Європі вирували війни, епідемії, голод. Їх сприймали як заслужену кару за гріхи. Ширилися чутки про кінець світу. Тож тема була на часі. ”Я звеличую велику майстерність Альбрехта Дюрера-гравера, яка дозволяє йому без допомоги фарб, самими лише чорними штрихами, передати все доступне зору й почуттям людини... Він може зобразити навіть те, що, здавалося б, не може бути зображене — вогонь, промені, серпанок туману, грім, почуття і душу, ледь не сам голос”, — писав письменник-гуманіст Еразм Роттердамський, вражений творами митця. Дружина Дюрера була із родини заможних банкірів. У щоденнику 23-річний художник записав: ”Батько й Ганс Фрай домовилися, що за дівчиною на ім’я Аґнес я отримаю 200 флоринів, а весілля наше відбудеться в понеділок, напередодні дня святої Маргарити”. Доти молодята ніколи не бачилися. Щоб сім’я нареченої змогла оцінити молодого, він відправив автопортрет із написом: ”Справи мої йдуть шляхом, вказаним згори”.
До шлюбу Альбрехт поставився без ентузіазму, але волі батька не опирався. Та й за тодішніми правилами, майстром вважали тільки одруженого художника. Обов’язком жінки було готувати їжу та пильнувати побут усіх, хто працював у майстерні. Невдовзі після вінчання чоловік виїхав до Італії вдосконалювати майстерність. Шлюб із Аґнес Фрай був бездітним. Учнів після себе Дюрер також не залишив. Він був надто суворим і вимогливим, постійно втручався в їхнє приватне життя. У ”Книзі про живопис” він радить учителям майбутнього художника оберігати його від жінок: щоб ”не жив би з ними разом, щоб він їх не бачив і навіть не торкався б їх, як остерігався б і всього нечистого”. Усі учні не витримали до кінця навчання і залишили майстерню Дюрера.
Намалювати себе — справа в ті часи незвична навіть для досвідчених майстрів. Дюрер перший автопортрет написав у 12 років. Малював себе постійно й із задоволенням. Природа наділила його красивим тілом, гордою осанкою, витонченими рисами обличчя. Він дбав про зовнішність. Любив прикраси й дорогий одяг. Альбрехт був упевнений у своїй геніальності, він прагнув лише досконалості. Усе життя шукав математичну формулу краси. Закінчив тільки 2 класи латинської школи, однак сучасники вважали його надзвичайно освіченим. Знання здобував самоосвітою. Залишив по собі трактати з фортифікації, механіки й теорії мистецтва, вірші, щоденники. Дюрер став першим німецьким митцем-ученим і художником-мислителем. ”Наш слабкий розум не може досягнути повної досконалості в усіх науках, мистецтвах, істині й мудрості. Це не означає, проте, що для нас узагалі недосяжна мудрість. Якщо ми захотіли б вигострити навчанням наш розум, займались би цим, то могли б, ідучи вірним шляхом, шукати, вчитися досягати, пізнавати й наближатися до істини”, — писав митець у щоденнику.
Ще за життя його визнали найвидатнішим художником Німеччини. Королі, герцоги, князі, кардинали мріяли бути увічненими на його картинах. У лютому 1512-го до майстерні Дюрера завітав імператор Максиміліан І. Він замовив свій портрет — 3х3,5 м. На виготовлення гравюри пішло 192 дошки. Імператор зробив Альбрехта придворним художником і призначив щорічну ренту в 100 гульденів. Її сплачував нюрнберзький магістрат. Після смерті Максиміліана влада міста відмовилася далі платити. 1520-го Дюрер разом із дружиною поїхав у Нідерланди до спадкоємця імператора, його внука Карла V. Рік він колесив країною за новим імператором, чекаючи аудієнції. У кожному місті його зустрічали із тріумфом. Із поїздки привіз королівське підтвердження пожиттєвої щорічної пенсії. Митець помер 6 квітня 1528-го від хронічної хвороби печінки. На його надгробку вибитий напис: ”Тут поховано все, що було смертного від Альбрехта Дюрера”.
Шедевр
Автопортрет
1498
Музей Прадо, Мадрид
Картинна галерея
Автопортрет
1500


Поклоніння Святій Трійці
1511
Портрет Освальда Крелля
1499
Заєць
1502


Портрет Барбари Дюрер
1490-1493
Меланхолія
1514


Свято чоток
1506
Мадонна з дитиною
1512
Руки в молитві
1508


Чотири Апостоли
1526
Чотири Апостоли
1526
Hosted by uCoz